Злата Огнєвіч порадила, що почитати під час війни
Злата Огнєвіч розповіла про свою улюблену книгу та поділилась, що допомагає їй примиритися з суперечливими почуттями під час війни.
Серед улюблених книжок Злати – роман Елізабет Гілберт «Місто дівчат». Про незвичайне кохання, на яке наклала тінь війна. Це історія про відвагу бути собою і право жити так, як хочеться. Під час війни ця історія особливо цінна, бо допомагає дозволити собі відчувати, легалізувати емоції та не соромитись почуттів.
««Місто дівчат» – роман з глибокими думками. Я б виділила три основні. Перша: світ не ідеальний, і дуже дивно, коли людина намагається бути бездоганною в ньому. Друга – про силу жінок. Вона в нашій унікальності, десь нелогічних вчинках, в тому, які ми є насправді. Третя думка, дуже актуальна сьогодні – життя стається з кожним із нас. Ми переживаємо дуже багато різних подій, до яких не буваємо готові. Наприклад, не можна бути готовим до війни. Її треба прийняти сьогодні як факт. У романі є зізнання солдата, який пройшов війну. Він говорить дівчині, що увесь час боявся. Боявся обстрілів, боявся натискати на курок. Війна – це те, що зараз з нами сталося», – розповідає Злата.
Після 24 лютого наш словник поповнився новим терміном – «провина вцілілого». Ми стали країною з найпотужнішим волонтерським рухом у світі. І водночас, країною, де мільйони людей картають себе, що роблять недостатньо.
«У мене постійно є відчуття, що я роблю дуже мало», – зізнається співачка.
Для тих, хто пізнає у цих словах себе, хто зараз у відносній безпеці, Злата має прохання: дбати про себе і читати книжки, які допомагають примиритися з суперечливими почуттями.
«Особливо зараз, в умовах війни, не варто втрачати зв’язок з реальністю. Наповнюйте своє життя рутинними справами. Якщо ви можете зробити собі макіяж, одягнути улюблений светрик – робіть це. Якщо ви маєте можливість готувати млинці – готуйте. Це нормально. Треба прийняти той факт, що як раніше вже не буде. Необхідно жити тут і зараз, а не чекати, коли все закінчиться», – радить Злата.
Один із найрозповсюдженіших запитів на гарячій лінії психологічної підтримки в Україні – саме провина вцілілого. Бо українці знають: кожна людина здатна змінювати дійсність і впливати на ситуацію, а отже – беруть на себе багато відповідальності.
«У нас це в крові. Це національна риса, якою можна пишатися, і завдяки якій ми зараз чинимо опір, – запевняє Злата. – З нами з усіма сталося життя, в якому є втрати, війни, біль, але є ще й надія, щастя, діти і мрія. Є ми. Я собі повторюю як мантру: що б там не сталося, я з усім впораюсь».
Фото: прес-служба
